У своїх експериментах я дійшов до точки, коли вже мало що могло мене здивувати. І ще менше задач могли кинути мені виклик. Я, наче маестро за допомогою нот, міг підкреслювати почуття й відчуття за допомогою одного лише світла.

Але навіть цього мені було мало. Я хотів створити шедевр. А для цього мені було потрібне натхнення. Я зустрів її в сувенірній крамниці серед вузьких вуличок Ліона. Вона дивилась у дитячий калейдоскоп і відсвіти різнобарвних скелець грали на її щоках.

Вона подарувала мені посмішку й простягнула калейдоскоп: «Зазирніть. Ці візерунки такі чудові!» Але я вже побачив усе, що було мені необхідно.