У мого сина радість інша. Замість зірок на небі він рахує зірки в іграх. Замість стрибків із дамби вони з хлопцями змагаються марками одягу й техніки. Замість дружби та взаємодопомоги у них із однолітками вигода та престиж. Замість гри на гітарі коло вогнища – музика в навушниках. Учора син весь вечір проплакав: однокласники зняли на відео як він упав, катаючись на скейті. Він закрився в кімнаті й повторював, що життя закінчене: тепер до кінця днів усі будуть потішатися над ним. Я знав єдиний спосіб допомогти синові – і наступного ранку повіз його не в школу, а за місто.