Freedom

Щодня одне й те саме. Бути. Відповідати. Здаватися.

Спроби. Статус. Речі. Оточення.

Я почуваюся, наче в лещатах – вони не дають поворухнутися, вдихнути, розпрямити плечі.

Жити. Відчувати. Грати. Що може бути природніше за гру?

Відчувати за плечима не тягар відповідальності, а вітер свободи.

Дивитися не в шліфований до блиску портсигар, а в дзеркальну поверхню озера.

Насолоджуватися не запахом дорогого тютюну, а тонкими ароматами природи.

Показати всім, зрозуміти самому, який я – справжній?

Первісно дикий, як дерево цього стола чи глянцево-правильний, як його скло? Все ще живий усередині чи вже остаточно знеособлений соціумом?

Прокинутися, відчути силу природи, зарядитися нею.

Ризикнути. Проявити себе. Зрозуміти, на що здатен.

А всього-то й треба – зробити ривок. Кидок. Так!