JOY

Це шелестіння листя в лісі. І рано-зранку, коли сонце лише фарбує в золото верхівки дерев… І ввечері, коли втомлені птахи вже наїжачили пір’я в своїх гніздах, готуючись до сну… Це аромат лісу, його дух, що дарують відчуття спокійної радості.

...щоб розділити її з коханою. З любов’ю обробляв кожен його вигин, наближаючи його до досконалості. Й коли вона побачила його, її обличчя просяяло від захвату.

Щодня він був свідком нашого щастя. Він тримав мої газети та її книги. Ми проливали на нього то чай, то каву, то молоко, а потім, сміючись, витирали. Він був частиною нашої чудової історії.

Все рідше ми проводили вечора разом, все рідше сиділи за нашим прекрасним столом. Я сподівався, що наша любов така ж міцна як і він, що вона витримає будь-які напасті, але кохана відгородилась від мене глухою стіною.

Я намагався пробити цю стіну, та вона не хотіла слухати. І наш стіл тижнями стояв у темному кутку, прислухаючись до віддаленої музики й сміху інших щасливих закоханих.

Та я вирішив боротися за своє кохання – повернути в наше життя світло й музики, якими воно було наповнене раніше. У своїх снах я знову разом із нею, ми щасливі йдемо по піску і в її очах видніються зорі.

Узявшись за руки ми сідаємо на берег, обіймаємося й милуємося заходом сонця. Нас переповнює щастя. А у вітальні, знову тримаючи чашки з чаєм, книги й газету стоїть він, мовчазний свідок і часточка цього щастя.