Truth

Одного разу я помітив, що більшість моїх речень починається зі слова «я». Ця слабкість здавалась мені невинною, але мало не обернулась трагедією.

Друзі відвернулися від мене, а нові знайомі обходили мене стороною. Оточуючі були переконані, що я надто сильно себе люблю. Насправді ж – навпаки.

Я настільки невпевнений у собі, що повинен постійно нагадувати собі й іншим, що існую. З самого дитинства я приймав участь лише в тих видах діяльності, де міг керувати або хоча б бути помітним.

Навіть зараз будь-яка діяльність, де доводиться бути одним із багатьох – для мене каторга. В таких випадках я змушений або піти, або за будь-яку ціну перетягнути увагу на себе.

З часом я навчився приховувати хворобливу потребу відчувати себе значимим i навіть, як мені здається, знайшов вихід. Я досконало оволодів мистецтвом слова й став артистом. Кожен мій вихід на сцену, в світло софітів, виступ перед публікою – щастя. Це моя залежність.

Для мене важливо знати, що мене бачать, необхідно чути аплодисменти й отримувати квіти й подарунки. Лише в такі дні я добрий і лагідний, щедро обдаровую інших увагою й турботою, які сам отримую надмірно.

Я оточую себе найвишуканішими речами, що лише існують у світі в єдиному екземплярі, щоб i таким чином підкреслити свою значимість. Я повинен знати, що лише я один володію певним скарбом, що я унікальний, як і він.

Перлина моєї колекції – столик витонченої роботи, який вселяє страх i захват водночас. Дивовижної краси й майстерності виточена з дерева голова древнього хижака, покрита прозорим склом.

Кожен захоплюється цим шедевром i обов’язково порівнює його зi мною, який так завзято добивався слави й отримав її. Та їм не збагнути, що сила, граційність i агресія хижака – не що інше як його спосіб бути помітним у цьому світі, отримати своє місце під сонцем. 

Як же я втомився від цього!