Vision

Гадала, що ніколи не побачить світ. Що все життя їй судилося провести там, де не видно ні сонця, ні зірок.

Вона почувалась сліпою. Щоразу перед її очима один і той самий пейзаж… І щодня могла лише фантазувати, якого кольору небо чи які вони – зірки?

Ніхто з її оточення не розумів її. Вони не хотіли чути, не хотіли знати.

Південний вітер приносив звістку про теплі моря, світлі піски… Північний – про дивовижне сяйво. Міські вітри розповідали їй про країни, культури, про природу й світ.

Роки йшли. І з кожним наступним вона усвідомлювала, що ніколи не пізнає й не відчує того, про що мріяла. Їй здавалося, що це – кінець.

А тоді з’явився Він. Той, хто забрав у неї її звичне згасаюче життя й подарував нове, цікаве. Крок за кроком Він змінював її. Тесля, що надавав форми її життю. Додавав деталі, згладжував кути, надавав кольору.

Крок за кроком вона змінювалась. Вона почала вірити, почала сподіватися.

Він вивів її з сутінків і обіцяв показати світ.

І ось зараз, дивлячись на зірки, Вона була щасливою, як ніколи. Вона відчувала як в’ється під ногами пісок, чула гомін хвиль, дивилась на міріади зірок, якими було всипане небо. Вона відчувала. Вона жила. Вона була щасливою.