Я співаю оду втраченому коханню, розбитим ілюзіям, звільненню серця. Я святкую чистоту сліз, смакую їх гіркоту, зважую кожну дорогоцінну краплину, рахуючи їх розмір каратами й приміряючи до своїх пальців. Я дякую зраді, збираю по шматочкам секунди й надягаю їх як намисто. Я кричу в тишу, задаючи питання, намагаюсь почути відповіді й саму істину.