Півтора століття я вдивляюся в обличчя. Я пам’ятаю усі до останнього: з відгомоном туги й опромінені щастям, безжурні й невідрадні, обличчя дужих і знесилених, довірливих та з притаєною злобою, хижаків та їхні поживи.
Півтора століття я вдивляюся в обличчя. Я пам’ятаю усі до останнього: з відгомоном туги й опромінені щастям, безжурні й невідрадні, обличчя дужих і знесилених, довірливих та з притаєною злобою, хижаків та їхні поживи.